гила
ГИЛА, и, ж., діал. 1. Грижа. - Ти у нас людина військова, на фронті був. А мені куди там? У мене - гила (Мик., II, 1957, 286); Його [лікаря] затримано тут, а там чекали відповідальні операції. Треба вирізати нирку, зробити резекцію шлунка, ліквідувати пахову гилу (Смолич, І, 1958, 161).
2. рідко. Гилка. Той читав урок, той реготався, той кричав: «Давай у гили грати» (Мирний, IV, 1955, 112).
3. виг., у знач. присудк. сл., розм. Уживається на означення швидкого руху, швидкої дії. - А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили. Потім загляділи [нас] - палиці на плечі і - гила навпростець поміж вербами (Головко, І, 1957, 222).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гила | гили |
Родовий | гили | гил |
Давальний | гилі | гилам |
Знахідний | гилу | гили |
Орудний | гилою | гилами |
Місцевий | на/у гилі | на/у гилах |
Кличний | гило | гили |
гилити
ГИЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., розм. 1. Бити м'яч під час гри в гилки.
2. перен. Бити, лупцювати. Він усіх гилить, нікому не змиряє (Сл. Гр.); - Гамселити [панів], - підказав Покиван.- Товкмачити, - підказали з юрби..- Трощити! - Гепати! - Гилити! - Голомшити! - Кулачити! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 368).
3. перен. Багато правити (про ціну).
4. перен. Багато набирати, накладати чого-небудь.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гилю | гилимо |
2 особа | гилиш | гилите |
3 особа | гилить | гилять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гилитиму | гилитимемо |
2 особа | гилитимеш | гилитимете |
3 особа | гилитиме | гилитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гилив | гилили |
Жіночий рід | гилила | |
Середній рід | гилило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гилімо | |
2 особа | гили | гиліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гилячи | |
Минулий час | гиливши |