вогняний
ВОГНЯНИЙ (розм. ОГНЯНИЙ), яна, яне. 1. Прикм. до вогонь 1, 6. Так і розливається [блискавка] огняним морем (Барв., Опов.., 1902, 220); Стільки перестраждав [Успенський] за ці дні, особливо доки південна група не виприснула з вогняного кільця (Панч, II, 1956, 442); // Гарячий, пекучий. Навіть коли ти [Сонце] палиш - охоче вливаю в себе вогняний напій і п'янію від нього (Коцюб., II, 1955, 229); * Образно. І ти промовила мені: "У серці сльози вогняні" (Мас., Сорок.., 1957, 256).
2. перен. Який має колір вогню. З квітки знялась вогняна птиця й пурхнула на дерево (Н.-Лев., II, 1956, 352); Вогняним цвітом на вікні цвітуть мої красолі (Забіла, У.. світ, 1960, 8).
3. перен. Сповнений енергії; запальний, пристрасний. Ростуть малята не косноязичними [недорікуватими]; А вогняними людьми на землі! (Мал., I, 1956, 114); Лисенко дуже тонко відчував специфіку українського музичного фольклору.., іскристу, вогняну пристрасть танців (Укр. клас. опера, 1957, 307).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вогняний | вогняна | вогняне | вогняні |
Родовий | вогняного | вогняної | вогняного | вогняних |
Давальний | вогняному | вогняній | вогняному | вогняним |
Знахідний | вогняний, вогняного | вогняну | вогняне | вогняні, вогняних |
Орудний | вогняним | вогняною | вогняним | вогняними |
Місцевий | на/у вогняному, вогнянім | на/у вогняній | на/у вогняному, вогнянім | на/у вогняних |