вихворостити
ВИХВОРОСТИТИ, ощу, стиш, док., перех. Побити хворостиною, батогом і т. ін. Якби хоч раз вихворостила отого голованя, - він би не робив того, що при всіх робить (Мирний, IV, 1955, 104); [Домаха:] А що, як Пріська знов вернеться, ти не проженеш її від себе? [Карпо:] Не вернеться!.. і люде раїли: "Вихворости, кажуть, гарненько, схаменеться" (Кроп., II, 1958, 122).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихворощу | вихворостимо |
2 особа | вихворостиш | вихворостите |
3 особа | вихворостить | вихворостять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихворостив | вихворостили |
Жіночий рід | вихворостила | |
Середній рід | вихворостило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихворостімо | |
2 особа | вихворости | вихворостіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вихворостивши |