бризнути
БРИЗНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до бризкати. Вода бризнула й облила ногу (Н.-Лев., II, 1956, 163); Мільйони іскор бризнули з-під вістря (Фр., II, 1950, 94); Незчулася, як сльози бризнули їй з очей (Гончар, Таврія.., 1957, 463); Остап зачерпнув пригоршнею [пригорщею] води і бризнув на вовка (Коцюб., І, 1955, 366); * Образно. Трясучись, вириваючись з рук, заговорив кулемет, бризнув просто по колоні вогнем (Гончар, Таврія.., 1957, 529); Дівчата бризнули сміхом (Вільде, Сестри.., 1958, 561).
2. розм. Кинути з силою, шпурнути. Як бризне [писар] шапку об землю.. та й підійшов до пана Уласовича (Кв.-Осн., II, 1956, 166).
3. розм. Те саме, що бризнутися. Розхитавшись, бризнув [Тарас] в воду (Котл., І, 1952, 111).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бризну | бризнемо |
2 особа | бризнеш | бризнете |
3 особа | бризне | бризнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бризнув | бризнули |
Жіночий рід | бризнула | |
Середній рід | бризнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бризнімо | |
2 особа | бризни | бризніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | бризнувши |