богобоязний
БОГОБОЯЗНИЙ, а, е, заст. Те саме, що богобоязливий. [Мусій:] Жив я собі смирно та тихо, як належить всякому християнинові і богобоязному чоловікові (Кроп., II, 1958, 87).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | богобоязний | богобоязна | богобоязне | богобоязні |
Родовий | богобоязного | богобоязної | богобоязного | богобоязних |
Давальний | богобоязному | богобоязній | богобоязному | богобоязним |
Знахідний | богобоязний, богобоязного | богобоязну | богобоязне | богобоязні, богобоязних |
Орудний | богобоязним | богобоязною | богобоязним | богобоязними |
Місцевий | на/у богобоязному, богобоязнім | на/у богобоязній | на/у богобоязному, богобоязнім | на/у богобоязних |