бароко
БАРОКО, невідм., с. Один з провідних художніх стилів в архітектурі та мистецтві кінця 16 – середини 18-го ст.; виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Латинській Америці; мистецтву бароко властиві грандіозність, пишна декоративність, підкреслена урочистість, примхливість форм, динамічність композиції, патетична піднесеність, інтенсивність почуттів, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бароко | бароко |
Родовий | бароко | бароко |
Давальний | бароко | бароко |
Знахідний | бароко | бароко |
Орудний | бароко | бароко |
Місцевий | на/у бароко | на/у бароко |
Кличний | бароко | бароко |