балу-балу
БАЛУ-БАЛУ, невідм., розм. Звуконаслідування на означення довгої, багатослівної, беззмістовної розмови, балаканини; // у знач. присудк. сл. Я тут балу-балу, а тісто біжить по столу (Гал.-руські приповідки, І, 1901 - 1905, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | балу-балу | балу-балу |
Родовий | балу-балу | балу-балу |
Давальний | балу-балу | балу-балу |
Знахідний | балу-балу | балу-балу |
Орудний | балу-балу | балу-балу |
Місцевий | на/у балу-балу | на/у балу-балу |
Кличний | балу-балу | балу-балу |