автогенник
АВТОГЕННИК, а, ч. Фахівець з автогенного різання і зварювання металів. Іван з автогенником пораються біля якоїсь не зовсім іще виразної конструкції із стального прута (Головко, І, 1957, 432).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | автогенник | автогенники |
Родовий | автогенника | автогенників |
Давальний | автогенникові, автогеннику | автогенникам |
Знахідний | автогенника | автогенників |
Орудний | автогенником | автогенниками |
Місцевий | на/у автогеннику, автогенникові | на/у автогенниках |
Кличний | автогеннику | автогенники |