почорнілий
ПОЧОРНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до почорніти. Небілена спочатку, почорніла від негоди,.. стояла вона [тюрма] над горою (Мирний, І, 1954, 319); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню дерев'яну почорнілу церковцю (Н.-Лев., II, 1956, 401); Почорнілі на дощах скирти соломи ще вранці були в руках противника (Гончар, III, 1959, 214); Почорніла вся від горя, Вдова побігла аж до моря (Нагн., Вибр., 1957, 139); Він [Харків] плаче з радості, весь почорнілий з муки (Сос., II, 1958, 475).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | почорнілий | почорніла | почорніле | почорнілі |
Родовий | почорнілого | почорнілої | почорнілого | почорнілих |
Давальний | почорнілому | почорнілій | почорнілому | почорнілим |
Знахідний | почорнілий, почорнілого | почорнілу | почорніле | почорнілі, почорнілих |
Орудний | почорнілим | почорнілою | почорнілим | почорнілими |
Місцевий | на/у почорнілому, почорнілім | на/у почорнілій | на/у почорнілому, почорнілім | на/у почорнілих |
почорніти
ПОЧОРНІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати, зробитися чорним або чорнішим. Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? (Шевч., II, 1963, 156); Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів (Коцюб., І, 1955, 143); Збіжжя вигоріло, мов від вогню, овоч на деревах почорнів, трави пожовкли (Л. Укр., III, 1952, 549); Почорніли заводі в озерах І ясніші стали разом з тим (Рильський, III, 1961, 315); * Образно. В темній хаті почорнів сірий вечір (Панч, II, 1956, 410); // Засмагнути від сонця, вітру. Польовий вітер і степове сонце засмалили його колись біле лице - почорнів як циган (Мирний, І, 1954, 148); О біле личко, як же швидко ти В дорозі сій від спеки почорнієш (Фр., X, 1954, 414); От уже п'ятнадцять літ Ми все тягнемо в забрід, І од спеки наше тіло І змарніло й почорніло (Щог., Поезії, 1958, 79); // Змінитися на обличчі, змарніти від горя, недуги і т. ін. Стоїть серед хати Горпина, аж почорніла і страшно дивиться, а на руках у неї мертва дитина (Вовчок, І, 1955, 68); Круто прийшлося Марусякові, ой круто! Почорнів, хоч і старався не показувати того (Хотк., II, 1966, 241); Почорнів [сенатор] од зла одної днини І помер у католицький піст (Мал., Звенигора, 1959, 223).
@ В очах почорніло - те саме, що В очах потемніло (див. око1). Жолкевському почорніло в очах, спинилося серце (Ле, Україна, 1940, 269).
2. у сполуч. із сл. душа, перен. Стати поганим, неприємним (про характер і поведінку людини). Шевченко приязно посміхнувся до чабана і запросив його сісти. Знав, що не від розкошів почорніла його душа (Баш, На землі.., 1957, 7).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почорнію | почорніємо |
2 особа | почорнієш | почорнієте |
3 особа | почорніє | почорніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почорнів | почорніли |
Жіночий рід | почорніла | |
Середній рід | почорніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почорніймо | |
2 особа | почорній | почорнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | почорнівши |