кочерга
КОЧЕРГА, и, ж. 1. Те саме, що коцюба 1. Кочерга до печі хазяйка - вона своє діло зна, жар загріба (Номис, 1864, ,№ 10295); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев'яні скриньки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 775).
@ Ні богові свічка, ні чортові кочерга див. бог.
2. тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев'яна лопата тощо). Мар'я ходила, як сова, насуплена - мовчазна, торохтіла кочергами, мисками, горшками (Мирний, III, 1954, 155); Кинулась [мати] деркач з-під печі.., закладений кочергами, витягати (Тич., І, 1957, 258).
3. тільки мн. Те саме, що кочережник. В кочергах, під припічком і по всіх темних закутках притаїлись, сумуючи, діди (Вас., І, 1959, 215); Як ішов у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах (Головко, II, 1957, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кочерга | кочерги |
Родовий | кочерги | кочерг |
Давальний | кочерзі | кочергам |
Знахідний | кочергу | кочерги |
Орудний | кочергою | кочергами |
Місцевий | на/у кочерзі | на/у кочергах |
Кличний | кочерго | кочерги |