цебеніти
ЦЕБЕНІТИ, нить, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани).- Кресь - він мене раз по щоці, кресь! - удруге.. До лиця - а з його юшка так і цебенить (Вас., І, 1959, 279); Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Кос., Новели, 1962, 187); Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388); Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Збан., Сеспель, 1961, 41); Не турбуйся про мене - я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить... (Перв., І, 1958, 459); І хоч на подвір'ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (Логв., Давні рани, 1961, 108); *Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (Стельмах, І, 1962, 36).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цебеню | цебенимо |
2 особа | цебениш | цебените |
3 особа | цебенить | цебенять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цебенітиму | цебенітимемо |
2 особа | цебенітимеш | цебенітимете |
3 особа | цебенітиме | цебенітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цебенів | цебеніли |
Жіночий рід | цебеніла | |
Середній рід | цебеніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цебенімо | |
2 особа | цебени | цебеніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | цебенячи | |
Минулий час | цебенівши |