цвітник
ЦВІТНИК, а, ч., діал. Квітник. Справді там було гарно: стежечки, що звивалися змією поміж кругами цвітників, були свіжо усипані сіяним піском (Мирний, III, 1954, 261); Хазяїн бачив, як Брус [собака] вистрибнув із сіней, але подумав, що мабуть кури почали гребтися в цвітнику (Панч, В дорозі, 1959, 184).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цвітник | цвітники |
Родовий | цвітника | цвітників |
Давальний | цвітникові, цвітнику | цвітникам |
Знахідний | цвітник | цвітники |
Орудний | цвітником | цвітниками |
Місцевий | на/у цвітнику | на/у цвітниках |
Кличний | цвітнику | цвітники |