пожалуваний
ПОЖАЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пожалувати 1, 2, 4. Як живий стоїть [батько] в очах - в далекому дитинстві сиротою підпаском, сиротою ковальчуком - усім чужий, всім байдужий, ніким не пожалуваний, а хіба скривджений (Головко, II, 1957, 389); Красивий, спритний і хтивий лакуза за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика (Стельмах, І, 1962, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пожалуваний | пожалувана | пожалуване | пожалувані |
Родовий | пожалуваного | пожалуваної | пожалуваного | пожалуваних |
Давальний | пожалуваному | пожалуваній | пожалуваному | пожалуваним |
Знахідний | пожалуваний, пожалуваного | пожалувану | пожалуване | пожалувані, пожалуваних |
Орудний | пожалуваним | пожалуваною | пожалуваним | пожалуваними |
Місцевий | на/у пожалуваному, пожалуванім | на/у пожалуваній | на/у пожалуваному, пожалуванім | на/у пожалуваних |