згусклий
ЗГУСКЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до згускнути.
2. у знач. прикм., перен. Насичений, інтенсивний. Каганчик скупо блимав біля лейтенанта, ледве пом'якшував згусклу темряву в бліндажі (Ле, Опов. та нариси, 1950, 288); На полі, проколене високими стернями і змішане з тонкими тінями од них, коливалося згускле місячне сяйво (Стельмах, II, 1962, 89).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згусклий | згускла | згускле | згусклі |
Родовий | згусклого | згусклої | згусклого | згусклих |
Давальний | згусклому | згусклій | згусклому | згусклим |
Знахідний | згусклий, згусклого | згусклу | згускле | згусклі, згусклих |
Орудний | згусклим | згусклою | згусклим | згусклими |
Місцевий | на/у згусклому, згусклім | на/у згусклій | на/у згусклому, згусклім | на/у згусклих |