зачутий
ЗАЧУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачути 1, 2. Мені пригадалися зачуті часом розмови кузинок про офіцерів, про їх неморальне життя (Фр., III, 1950, 105); Марія не могла вловити кожне слово. Та з першого ж зачутого речення: «Не здаватися - з-за океану нам допоможуть»,- здогадалася, з ким Кавулі [куркулі] засіли на раду (Вільде, Троянди.., 1961, 294).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачутий | зачута | зачуте | зачуті |
Родовий | зачутого | зачутої | зачутого | зачутих |
Давальний | зачутому | зачутій | зачутому | зачутим |
Знахідний | зачутий, зачутого | зачуту | зачуте | зачуті, зачутих |
Орудний | зачутим | зачутою | зачутим | зачутими |
Місцевий | на/у зачутому, зачутім | на/у зачутій | на/у зачутому, зачутім | на/у зачутих |