захристя
ЗАХРИСТЯ, -я, с. Приміщення біля вівтарної частини християнського храму, призначене для зберігання предметів культу (священного посуду, богослужбового вбрання священнослужителів, богослужбових книг тощо.), для здійснення облачення священнослужителів, а також для інших обрядів; відомі захристя і у вигляді окремо розташованих будівель; в католицькій церкві перед початком меси із захристя лунає дзвін, що сповіщає парафіянам про початок богослужіння; меса починається з урочистого виходу священиків із захристя, після закінчення меси священики знову повертаються до нього.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | захристя | захристя |
Родовий | захристя | захристь |
Давальний | захристю | захристям |
Знахідний | захристя | захристя |
Орудний | захристям | захристями |
Місцевий | на/у захристі | на/у захристях |
Кличний | захристя | захристя |