закурілий
ЗАКУРІЛИЙ, а, е. 1. Покритий пилом, курявою; запилений. Його я бачив: йшов він рано По закурілих вулицях, І дні майбутнього Ірану В його світилися очах (Шпорта, Вибр., 1958, 173).
2. Покритий кіптявою; закоптілий. За всіх, молодих і старих, Ми клятву дамо перед боєм, Що стін закурілих твоїх Не бити ворожим набоям (Укр.. думи.., 1955, 385).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закурілий | закуріла | закуріле | закурілі |
Родовий | закурілого | закурілої | закурілого | закурілих |
Давальний | закурілому | закурілій | закурілому | закурілим |
Знахідний | закурілий, закурілого | закурілу | закуріле | закурілі, закурілих |
Орудний | закурілим | закурілою | закурілим | закурілими |
Місцевий | на/у закурілому, закурілім | на/у закурілій | на/у закурілому, закурілім | на/у закурілих |