дядюшка
ДЯДЮШКА, и, ч. Пестл. до дядя. [Тиміш:] Либонь дядько Совка. Добривечір, дядюшко! (Вас., III, 1960, 64); Сьогодні от про дядюшку Тодося Згадати дещо хочеться мені (Рильський, І, 1956, 174); // зневажл. Про хитрого, шкідливого чоловіка. [Бугров:] Що він пропонує? Ага, я розумію. Цей дядюшка не від того, щоб передати нас у руки партизанів... (Мик., І, 1957, 295); Микита Говоруха - дядюшка собі на у мі (Кир., Вибр., 1960, 152).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дядюшка | дядюшки |
Родовий | дядюшки | дядюшок |
Давальний | дядюшці | дядюшкам |
Знахідний | дядюшку | дядюшок |
Орудний | дядюшкою | дядюшками |
Місцевий | на/у дядюшці | на/у дядюшках |
Кличний | дядюшко | дядюшки |