дрібнити
ДРІБНИТИ, ню, ниш, недок. 1. перех. Різати, ламати, рубати і т. ін. що-небудь на дрібні куски, невеликі частини. Дрібнити грудку цукру; // Ділити на частини; розчленовувати. У перших боях партизани не дрібнили своїх сил, не витрачали даремно боєприпасів (Шер., Молоді месники, 1949, 46).
2. перех., перен., розм., рідко. Зменшувати щодо розміру, робити менш солідним (про людей). Ріденькі брови дрібнили парубка, губилася від того мужність (Ле, Ю. Кудря, 1956, 4).
3. перех., перен. Зменшувати значення, важливість чого-небудь. Права половина [картини] дрібнить її, руйнує поезію і робить картину композиційне нецільною (Довж., III, 1960, 105).
4. неперех., розм. Іти, падати частими дрібними краплями (про дощ). Дощ дрібнить крізь синє сито, Мов сівач, поволі йде (Стельмах, Жито.., 1954, 116).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дрібню | дрібнимо |
2 особа | дрібниш | дрібните |
3 особа | дрібнить | дрібнять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дрібнитиму | дрібнитимемо |
2 особа | дрібнитимеш | дрібнитимете |
3 особа | дрібнитиме | дрібнитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дрібнив | дрібнили |
Жіночий рід | дрібнила | |
Середній рід | дрібнило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дрібнімо | |
2 особа | дрібни | дрібніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дрібнячи | |
Минулий час | дрібнивши |