§ 99. IV відміна. Множина
1. У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого — -ат-а) та -ен-а:
гусята, телята; курчата, лошата; імена, племена, але вим’я, сім’я, тім’я (ці іменники в множині відмінюємо як іменники другої відміни).
2. У родовому відмінку множини іменники четвертої відміни мають нульове закінчення на -ят (після шиплячого — -ат) і -ен:
гусят, телят; курчат, лошат; імен, племен,
але:вим’їв, сім’їв, тім’їв.
3. У давальному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ам (після шиплячого — -ат-ам) і -ен-ам:
гусятам, телятам; курчатам, лошатам; іменам, племенам,
але:вим’ям, сім’ям, тім’ям.
4. У знахідному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму, однакову з називним відмінком:
коліщата; імена, племена; вим’я, тім’я, сім’я;
з родовим відмінком (для назв людей):дівчат, хлоп’ят;
або обидві форми (для назв тварин):гусят і гусята; курчат і курчата, ягнят і ягнята.
5. В орудному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ами (після шиплячого — -ат-ами) та -ен-ами:
гусятами, ягнятами; курчатами, лошатами; іменами, племенами,
але: вим’ями, тім’ями, сім’ями.
6. У місцевому відмінку множини вживаємо форму на -ят-ах (після шиплячого — -ат-ах) і -ен-ах:
на гусятах, на ягнятах; на курчатах, на лошатах; в іменах, у племенах,
але: у вим’ях, у сім’ях, на тім’ях.