§ 89. II відміна. Множина. Родовий відмінок
У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення та -ей.
1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа — -їв) мають іменники чол. роду та іменники середн. роду на -е, -я:
батьків, берегів, ватів, вольтів, героїв, грамів, друзів, дощів, захисників, о́бріїв, метрів, омів, підписів, робітників, солдатів, солов’їв, степів, татів (множина тати ) і татів (множина тати), школярів; верхів’їв, відкриттів, життів, міжгір’їв, морів, подвір’їв, полів, покриттів, почуттів, прислів’їв.
Примітка. Невелика група іменників чол. роду мають і нульове закінчення (основу): ватів (ват), кіловатів (кіловат), чоботів (чобіт), а також у сполученні з числівниками: сто раз (і разів), але днів сім, разів сто; чоловік сім і сім чоловік, тобто “сім осіб”, але сім чоловіків — “сім осіб чоловічої статі”, чоловік із двісті, а також ті іменники, що втрачають у множині суфікси -ин, -їн: болгар, громадян, селян, татар, але: вірменів, грузинів, осетинів.
2. Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на -о, -е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н):
бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон, доліт, завдань, засідань, умінь, кіл, кілець, коліс, місць, озер, облич, пальт, питань, піддаш, покликань, полотен, прізвищ, роздоріж, сердець (і серць), сіл, слів, сприйнять, хутер, яєць,
але:морів, полів (рідко піль) та ін.
Примітка. У разі збігу двох приголосних у кінці основи з нульовим закінченням між ними часто з’являються голосні о або е: вікон, пасом, сукон; болітець, відер, віконець, гасел, ден (від дно), кілець, озерець (озерець), ребер.
3. Закінчення -ей мають деякі іменники чол. роду:
гостей, коней
і середн. роду:очей (і віч), плечей (і пліч), заст. ушей (уші), перев. вух.