іменний
ІМЕННИЙ, а, е. 1. Помічений ім'ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім'я. - В нього орден, а в мене іменний годинник (Тют., Вир, 1964, 318).
2. Пов'язаний з яким-небудь або чиїмсь ім'ям. [Журейко:] Лиш перстень дай князівський іменний, Щоб при нагоді вірили мені (Коч., П'єси, 1951, 82).
Іменний список - список, у якому перераховуються прізвища, імена й по батькові яких-небудь осіб.
^ Іменна частина присудка - частина складеного присудка, виражена іменником, прикметником, числівником, займенником або дієприкметником; Іменний [складений] присудок - присудок, до складу якого входить іменник, прикметник, числівник, займенник або дієприкметник. В залежності від характеру призв'язкової частини розрізняють іменний і дієслівний складений присудок (Сл. лінгв. терм., 1957, 140).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | іменний | іменна | іменне | іменні |
Родовий | іменного | іменної | іменного | іменних |
Давальний | іменному | іменній | іменному | іменним |
Знахідний | іменний, іменного | іменну | іменне | іменні, іменних |
Орудний | іменним | іменною | іменним | іменними |
Місцевий | на/у іменному, іменнім | на/у іменній | на/у іменному, іменнім | на/у іменних |