щебетуха
ЩЕБЕТУХА, и, ж., розм. Жін. до щебетун. Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 68); Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо? (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 156); [Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (Кроп., II, 1958, 503); Веселі щебетухи і жартівниці, вони [близнючки] любили користуватись своєю надзвичайною подібністю і нерідко потішалися над залицяльниками, виходячи на побачення одна замість одної (Голов., Тополя.., 1965, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щебетуха | щебетухи |
Родовий | щебетухи | щебетух |
Давальний | щебетусі | щебетухам |
Знахідний | щебетуху | щебетух |
Орудний | щебетухою | щебетухами |
Місцевий | на/у щебетусі | на/у щебетухах |
Кличний | щебетухо | щебетухи |