чахлий
ЧАХЛИЙ, а, е. 1. Кволий, слабосилий, хирлявий на вигляд. [Петро:] Ні, панове, я не гетьман ваш, я простий козак, старий, чахлий, я прошу у вас: змилуйтесь надо мною! .. Не убивайте мого сина! (Кост., І, 1967, 183); // Слабкий, тьмяний (про світло). Мірошниченко підіймає над головою чахлий вогник сліпака, пильно оглядає всі збори і аж здригається: до чого полісовшик Мирон Підіпригора схожий на свого двоюрідного брата Василя (Стельмах, II, 1962, 13).
2. Який в'яне, сохне, погано росте (про рослини). Буйним поривом налітає вітер на чахлі крони американського ясеня (Шиян, Магістраль, 1934, 3); Кілька чахлих тополь стирчали зразу за дворищем (Смолич, Ми разом.., 1950, 163); Остап розламує чахле стебло, чоло хмарніє, в очах застиг переляк: гессенська муха в житньому стеблі смокче сік (Горд., II, 1959, 328); // З бідною рослинністю. Чахлий газончик.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чахлий | чахла | чахле | чахлі |
Родовий | чахлого | чахлої | чахлого | чахлих |
Давальний | чахлому | чахлій | чахлому | чахлим |
Знахідний | чахлий, чахлого | чахлу | чахле | чахлі, чахлих |
Орудний | чахлим | чахлою | чахлим | чахлими |
Місцевий | на/у чахлому, чахлім | на/у чахлій | на/у чахлому, чахлім | на/у чахлих |
чахнути
ЧАХНУТИ1, ну, неш, док. Однокр. до чахкати. Десь за мурами будинку на вулиці чахнув автомобільний мотор, ще раз чахнув і тоді захурчав (Смолич, Мир.., 1958, 560).
ЧАХНУТИ2, ну, неш, недок. 1. Втрачати сили, здоров'я, ставати чахлим (у 1 знач.). Він і діло робить, і нікому важкого слова не скаже, і богу молиться, тільки знай мовчить та сумує, та чахне, мов свічка тане (П. Куліш, Вибр., 1969, 269); - Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (Стор., І, 1957, 92); Поклич до світла нас! Поклич до сонця! Там весело - нехай ми тут не чахнем! (Фр., XI, 1952, 298); Всі знають, що Блаженко-старший дуже запопадливий до роботи. Без неї він гине, чахне, як стебло в посуху (Гончар, III, 1959, 55); // Гаснути, тьмяніти (про вогонь). Поки вогонь наближався.., жінки.. зібрали граблями скошений хліб. Вогонь досяг смуги, незадоволено покрутив хвостом, почав чахнути (Чаб., Балкан. весна, 1960, 147); І свічка танула помалу над ним. Тоненький промінь чах І коливавсь, моє жовта цятка (Сос., II, 1958, 379); // перен. Втрачати ясність думки, мислення. [Xаненко:] Гарно, нічого й казати, Вмієш ти слова складати. Грає кров, а розум чахне (Фр., XIII, 1954, 364); // перен. Втрачати силу, могутність; занепадати. Настали світлі часи, перевелися наївні прочани, то й попівські маєтки почали чахнути, мов від сухот. Натомість повернулись обличчям до сонця і до щастя оновлені села (Мельн., Коли кров.., 1960,74).
2. В'янути, сохнути, ставати чахлим (у 2 знач.). Як чахне дерево, в якім Черв'як коріння підгризає, Так гордість у душі людській Всі добрі почини викоріняє (Фр., XI, 1952, 323); Поміж гожими сплячими голівками молодих грибків лежали свіжозогнилі трупи небіжчиків, чахнули теж у дрімоті смертельно хворі старці з подірявленим тілом (Козл., Мандрівники, 1946, 11).
ЧАХНУТИ3, не, недок. Ставати холодним, холонути. [Пані Люба:] Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (Вас., III, 1960, 240)
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чахну | чахнемо |
2 особа | чахнеш | чахнете |
3 особа | чахне | чахнуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чахнутиму | чахнутимемо |
2 особа | чахнутимеш | чахнутимете |
3 особа | чахнутиме | чахнутимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чах | чахли |
Жіночий рід | чахла | |
Середній рід | чахло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чахнімо | |
2 особа | чахни | чахніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чахнучи | |
Минулий час | чахши |