цмокнути
ЦМОКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до цмокати. - А що ж твій Стамбул? Ти ж не зібрав ще грошей? Як ти поїдеш? - Бекір мотнув головою й зневажливо цмокнув (Коцюб., II, 1955, 161); Батько, обтерши собі серветою вуси, цмокнув ще остатній раз, смакуючи саму споминку по так добрій учті (Фр., II, 1950, 82); - До чого ж ви мене покликали? - дивувався лікар.. Дід цмокнув язиком, зам'явся (Мак., Вибр., 1954, 341); - Дуже неприємна справа, дуже! - цмокнув губами Горбенко (Грим., Подробиці.., 1956, 134); Жменяк попустив віжки, цмокнув на коней, і віз покотився (Томч., Жменяки, 1964, 28); - Не знаю, як вже мені й заприсягтись, моя голубко! - каже козак та пригорнув до себе дівчину і цмокнув її у щоку... (Стор., І, 1957, 83); Він знову, якось так непомітно, спритно цмокнув її в руку (Коз., Листи.., 1967, 178).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цмокну | цмокнемо |
2 особа | цмокнеш | цмокнете |
3 особа | цмокне | цмокнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цмокнув | цмокнули |
Жіночий рід | цмокнула | |
Середній рід | цмокнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цмокнімо | |
2 особа | цмокни | цмокніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | цмокнувши |