упин
УПИН (ВПИН): @ Без упину - не роблячи зупинок у русі, просуванні, дії і т. ін.; безупинно, безперервно. Ряди [монголів] тислися за рядами, без кінця і впину (Фр., VI, 1951, 94); Блідий панотчик балакав без упину (Март., Тв., 1954, 215); Десь б'ють гармати без упину, там ніч у пломені заграв (Сос., II, 1958, 230); Нема (не було, не буде) упину кому - не втримати, не зупинити кого-небудь. - Парубки дуже вже розібрались, нема їм упину (Н.-Лев., III, 1956, 351); - Коли не буде їй [Мар'яні] упину, - за нею друга почне так робити, далі - третя, та й що з того буде? (Вас., І, 1959, 266); Владно випливали [кіннотники] з імли степового світання, насуваючись все ближче на перешийок, і не було їм ні ліку, ні впину (Гончар, II, 1959, 82); Не мати (не знати) упину - бути нестримним у діях, вчинках, вияві чого-небудь. Розходившися, Олдрідж, як дитина, вже не мав упину (Ільч., Серце жде, 1939, 342); * Образно. Людська радість сильніша за повідь. Вона не знає упину (Чорн., Визвол. земля, 1950, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | упин | упини |
Родовий | упину | упинів |
Давальний | упинові, упину | упинам |
Знахідний | упин | упини |
Орудний | упином | упинами |
Місцевий | на/у упині | на/у упинах |
Кличний | упине | упини |