умотивування
УМОТИВУВАННЯ (ВМОТИВУВАННЯ), я, с. Дія за знач. умотивувати. Найголовніша якість «Безталанної» [І. Карпенка-Карого] полягає в особливому психологічному вмотивуванні поведінки дійових осіб, у глибокому проникненні в сутність подій, у правдивому відтворенні закономірності процесів, які драматург розгорнув перед читачем (Життя К.-Карого, 1957, 94).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | умотивування | умотивування |
Родовий | умотивування | умотивувань |
Давальний | умотивуванню | умотивуванням |
Знахідний | умотивування | умотивування |
Орудний | умотивуванням | умотивуваннями |
Місцевий | на/у умотивуванні | на/у умотивуваннях |
Кличний | умотивування | умотивування |