тьох
ТЬОХ, ТЬОХ-ТЬОХ, виг . 1. Звуконаслідування, що означає спів соловейка. «...Тьох-тьох» - залящав коло мене близенько Веселий, гульливий співун-соловейко (Крим., Вибр., 1965, 53); Гарно так було [у садку], та пах такий був. Ще соловейко як піде «тьох-тьох-тьох» - аж дух радіє (Тесл., З книги життя, 1949, 59); // Уживається на позначення сильного раптового удару серця. Стук, стук заступом у домовину; а в серці: тьох, тьох! (Барв., Опов.., 1902, 212).
2. розм. Уживається як присудок за знач. тьохнути. Що рибка смик - то серце тьох! Серденько щось Рибалочці віщує (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76); Увійшла в клас Ганна Михайлівна, а в мене серце тільки - тьох! Поганий знак. Мабуть таки викличе (Донч., Пісня.., 1947, 84).