трудівник
ТРУДІВНИК, а, ч . 1. Той, хто багато й старанно працює. Моя хвала трудівникам незнаним, Що двигли мисль по селах, хуторах... (Граб., І, 1959, 175); Мічурін усміхнувся. Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного й доброзичливого (Довж., І, 1958, 417); * Образно. Невтомні трудівники [бджоли] приносять господарству подвійну користь - підвищують урожай фруктів і дають десятки пудів меду (Хлібороб Укр., 12, 1968, 32); // перев. чого, який. Той, хто вклав багато зусиль у якусь діяльність і т. ін. Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (Гончар, III, 1959, 374); В Алушті, на високій горі над морем, стоїть невеликий будинок, з усіх боків оточений кипарисами. Тут.. жив і працював великий трудівник російської літератури С. М. Сергєєв-Ценський (Літ. Укр., 11.V 1962, 3).
2. Той, хто живе зі своєї праці; трудящий. - Наша партія - це сонце, що засвітило для мільйонів трудівників незгасаючий день (Ряб., Золототисячник, 1948, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трудівник | трудівники |
Родовий | трудівника | трудівників |
Давальний | трудівникові, трудівнику | трудівникам |
Знахідний | трудівника | трудівників |
Орудний | трудівником | трудівниками |
Місцевий | на/у трудівникові | на/у трудівниках |
Кличний | трудівнику | трудівники |