табунний
ТАБУННИЙ, а, е. Прикм. до табун 1. Коні були баскі і добре виїжджені. Рівним, широким клусом плавно домчали вони Ісмагула до табунного стану (Тулуб, В степу.., 1964, 357); В Забайкаллі, особливо в Бурят-Монголії, а також у Туві і Хакасії, де зими майже безсніжні, розвинені вівчарство і табунне конярство (Ек. геогр. СРСР, 1957, 254).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | табунний | табунна | табунне | табунні |
Родовий | табунного | табунної | табунного | табунних |
Давальний | табунному | табунній | табунному | табунним |
Знахідний | табунний, табунного | табунну | табунне | табунні, табунних |
Орудний | табунним | табунною | табунним | табунними |
Місцевий | на/у табунному, табуннім | на/у табунній | на/у табунному, табуннім | на/у табунних |