сурядний
СУРЯДНИЙ, а, е, грам. Який виражає сурядність, зв'язує слова або речення способом сурядності; протилежне підрядний. Сурядні сполучники оформляють синтаксичні відношення між рівноправними, відносно незалежними членами речення, словосполученнями або реченнями (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 516); Сурядне словосполучення.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сурядний | сурядна | сурядне | сурядні |
Родовий | сурядного | сурядної | сурядного | сурядних |
Давальний | сурядному | сурядній | сурядному | сурядним |
Знахідний | сурядний, сурядного | сурядну | сурядне | сурядні, сурядних |
Орудний | сурядним | сурядною | сурядним | сурядними |
Місцевий | на/у сурядному, суряднім | на/у сурядній | на/у сурядному, суряднім | на/у сурядних |