стлумити
СТЛУМИТИ, млю, миш; мн. стлумлять; док., перех., розм. Подавити, заглушити; затамувати. [Юда:] Досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього - я її стлумив (Л. Укр., III, 1952, 135); Лише словами - крилами тугими Він подолає глушину доріг.. І тільки пісня, кинута в Литву, Можливо, стлумить спазми ностальгії (Бажан, Роки, 1957, 282).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стлумлю | стлумимо |
2 особа | стлумиш | стлумите |
3 особа | стлумить | стлумлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стлумив | стлумили |
Жіночий рід | стлумила | |
Середній рід | стлумило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стлумімо | |
2 особа | стлуми | стлуміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стлумивши |