сміхотливо
СМІХОТЛИВО. Присл. до сміхотливий 2, 3. Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Збан., Мор. чайка, 1959, 27); Устина зручним порухом поправила хустку, сміхотливо відкопилила повні уста (Стельмах, І, 1962, 262).