слабий
СЛАБИЙ, а, е. 1. Хворий, недужий. У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик (Л. Укр., III, 1952, 487); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (Н.-Лев, II, 1956, 211); - Слабий я був, не міг битися, але ж не здригнулася рука: забив ротмістра, як собаку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 410); *У порівн. - Чого він став такий блідий, як смерть, та нужденний, неначе слабий? (Н.-Лев., II, 1956, 344); // у знач. ім. слабий, бого, ч.; слаба, бої, ж. Хвора людина. [Диякон (до Нартала) :] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Л. Укр., II, 1951, 406); [Писар:] Гарна бісова дівчина: оком поведе - й слабого з постелі зведе (К.-Карий, І, 1960, 47); Слаба жалібно стогнала день і ніч (Коцюб., І, 1955, 465); // на що, рідко чим. Хворий якою-небудь хворобою; у якого щось болить. Недавно оселився тут один галичанин, слабий на туберкульоз (Коцюб., III, 1956, 408); Миша давно вже поїхав у Холм, хоч трохи пізніше, як усі гімназисти, бо був слабий на горло (Л. Укр., V, 1956, 8); Червоні заплакані очі були сухі, як у людей, слабих гарячкою (Н.-Лев., VI, 1966, 69); // Який не відзначається міцністю (про здоров'я). Дорош знав, що працювати фізично йому буде тяжко, бо здоров'я його ще слабе (Тют., Вир, 1964, 110); // Який функціонує з відхиленнями від норми (про організм, його орган). Слабий організм; Слабі легені; Слабе серце.
2. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний. Слабий, боязливий, негарний з лиця, Він сирота був, без гнізда, без вітця (Фр., XIII, 1954 412); Третій чоловік, низенький, слабий, навіть трохі горбатенький, був усім відомий Коростильов (Тют., Вир, 1964, 464); // у знач. ім. слабий, бого, ч.; слаба бої, ж. Той, хто не має великої фізичної сили. Слабий з дужим не борись (Номис, 1864, № 1417); Хома любив Павла так, як слабий любить сильного (Тют., Вир 1964, 372); // В яких немає достатньої сили (про руки ноги, м'язи і т. ін.). Смирнесенько коло молодиці сиділа ся дівчинка малая,.. часом горнучись до старої, що її з плачем обнімала й пригортала слабими, недолугими руками (Вовчок, І, 1955, 369); Вона бігла, хоч ноги в не були слабіші, ніж вчора (Коцюб., І, 1955, 363); // Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін Тоді я був після хвороби ще слабий. Тепер трохи подужчав (Мирний, V, 1955, 423); - Запав я у сніг; хоч що вже мучусь, не здвигну [сани] й на п'ядь. Конята змучені, і слабий (Фр., XIII, 1954, 38); Обличчя дівчинки порожевіло, але вона була ще така слаба, що не могла говорити і лежала з закритими очима (Тют., Вир, 1964, 429) // Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. - Як я одружився, на перший рік послав нам бо сина, оцього Івана. Уродився він дуже слабий (Стор., І, 1957, 214); // Який погано, повільно росте (про рослину); // Який втратив колишню гостроту, притупився; (про слух, зір, пам'ять). Не його слабим очам продивитися ту густу темноту, яка зараз обняла хату!.. (Мирний, І, 1954, 321).
@ Слаба стать див. стать; Слабий як учетверо мотуз ірон.- дужий, сильний.
3. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Його натура була слаба,.. він хотів, як кажуть, щоб упасти і не забитися (Мирний, III 1954, 186); Між родиною в печері На спині, слабий душею, Атта Троль лежить, задумавсь (Л. Укр., IV 1954, 142).
4. Який не має великої сили, влади, великого впливу авторитету. [Старий:] Той християнський бог від наших слабший, лиш над хоробами він має силу (Л. Укр., II, 1951, 519); Слаба держава; // у знач. ім. слабий, бого, ч.; слаба, бої, ж. Той, хто не має великої сили влади, великого впливу, авторитету. Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними й сильними?! (Кобр., Вибр., 1954, 37); Ленін іде! Слово його беріте, Бідні, обдерті, слабі (Павл., Бист рина, 1959, 5); // Який втратив свою воєнну міць, здатність до опору, наступу і т. ін. (про армію, її підрозділ).
5. Незначний силою, ступенем вияву. Я упав від мук; Захитався стяг в слабім стиску рук Серед темряви непрохідної (Граб., І, 1959, 343); Із слабим шумом, схожим на шум тополиного листу, злітали [посмітюхи] поперед морди коня (Тют., Вир, 1964, 99); Слабий посміх; // Неяскравий, тьмяний. В обозі Турна тих стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих блідих огоньків [вогників] (Котл., І, 1952, 220); Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі-керосинки, кладучи слабі відсвіти на землю (Гончар, І, 1959, 37); // Неголосний. Все це сказано було поволі, хоча слабим, але рівним рішучим голосом (Фр., VI, 1951, 300); // Незначний, малий. Треба було робити, не дивлячись ні на слабу силу, ні на нездорове тіло, щоб не пропасти з голоду (Мирний, І, 1954, 50); - Моя душа занадто мала для великих терпінь, мої сили занадто слабі... (Хотк., II, 1966, 223).
Слабий вислів (вираз) - вислів, який не може передати всієї повноти почуттів, думок і т. ін. Я так звик до тебе, ні, це слабий вираз, краще, так поріднився з тобою, що ти мені потрібна, як повітря, як вода... (Коцюб., III, 1956, 149).
6. Непереконливий, необгрунтований. Слабий доказ.
7. Який не досягає потрібного рівня розвитку; відсталий. - Ферма в нас була слаба, породистих корів не було, а тепер у артілі є новий завфермою, він це діло повернув (Тют., Вир, 1964, 178); // Який не має певних знань, навиків і т. ін. Слабий фахівець; // Недосконалий у художньому відношенні. Поряд з хорошими віршами є вірші слабі, розтягнуті (Рад. літ-во, 1, 1962, 13).
@ Слаба голова - те саме, що Слабка голова (див. слабкий); Слаба струна (струнка) див. струна, струнка; Слабе місце; Слаба сторона - те саме, що Слабке місце; Слабка сторона (див. слабкий). Батареї сміливіше пристрілюються до гусениць [танка], колупають дорогу, луплять в лоб, шукають слабого місця в броні (Ю. Янов., І, 1954, 54); - Я знаю їх [панів] слабі сторони, їх привички, їх непрактичність, непорядність, негосподарність (Фр., VII, 1951, 231); Слабий на утори див. утори.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | слабий | слаба | слабе | слабі |
Родовий | слабого | слабої | слабого | слабих |
Давальний | слабому | слабій | слабому | слабим |
Знахідний | слабий, слабого | слабу | слабе | слабі, слабих |
Орудний | слабим | слабою | слабим | слабими |
Місцевий | на/у слабому, слабім | на/у слабій | на/у слабому, слабім | на/у слабих |
слабіти
СЛАБІТИ, ію, ієш, недок. 1. Те саме, що слабнути. Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була, затим, що вона усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Вовчок, І, 1955, 314); Робота взимку, в душній хаті та в чаду від каганця, була ще важча для малоздорової Оксани, і вона марніла та слабіла ще дужче (Л. Янов., І, 1959, 32); Руки його слабіли і тремтіли від тягаря, що лежав на вилах (Тют., Вир, 1964, 116); Без діла слабіє сила (Укр.. присл.., 1955, 84).
2. Бути слабим (у 1 знач.); хворіти. Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставала слабіть і вмирати (Н.-Лев., II, 1956, 211).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слабію | слабіємо |
2 особа | слабієш | слабієте |
3 особа | слабіє | слабіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слабітиму | слабітимемо |
2 особа | слабітимеш | слабітимете |
3 особа | слабітиме | слабітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | слабів | слабіли |
Жіночий рід | слабіла | |
Середній рід | слабіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слабіймо | |
2 особа | слабій | слабійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | слабіючи | |
Минулий час | слабівши |