сватання
СВАТАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сватати і свататися. - Воно, скажу, не зовсім гаразд, якщо сватання починають самі батьки,- торкнувся рукою до шапки Левко (Стельмах, І, 1962, 58); Була така хвилина, коли Павлина, згадавши своє невеселе з Йосифом сватання, відчула ніби співчуття до Сташки (Вільде, Сестри.., 1958, 337).
2. Одна з частин традиційного весілля, під час якої вирішується питання про шлюб. Маруся ще завидна просила до себе на сватання (Кв.-Осн., II, 1956, 73); Настя привіталась до Мотрі. Вони розбалакались.. А Насті - чи добре у Гната?.. А чи піде вона на сватання до Зіньки Василишиної..? (Коцюб., І, 1955, 58); Традиційне весілля складалося з декількох частин, кожна з яких мала певний зміст і значення,- сватання, заручини, дівич-вечір, гільце, коровай, весілля, перезва (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 36).
Запити сватання, заст.- випити горілки на знак остаточної згоди на шлюб. - Панну хорунжівну вже просватали за пана сотника конотопського.., вже й рушники подавали і сватання запили (Кв.-Осн., II, 1956, 208).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сватання | сватання |
Родовий | сватання | сватань |
Давальний | сватанню | сватанням |
Знахідний | сватання | сватання |
Орудний | сватанням | сватаннями |
Місцевий | на/у сватанні | на/у сватаннях |
Кличний | сватання | сватання |