самогартівний
САМОГАРТІВНИЙ, а, е. Який має здатність до самозагартування.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самогартівний | самогартівна | самогартівне | самогартівні |
Родовий | самогартівного | самогартівної | самогартівного | самогартівних |
Давальний | самогартівному | самогартівній | самогартівному | самогартівним |
Знахідний | самогартівний, самогартівного | самогартівну | самогартівне | самогартівні, самогартівних |
Орудний | самогартівним | самогартівною | самогартівним | самогартівними |
Місцевий | на/у самогартівному, самогартівнім | на/у самогартівній | на/у самогартівному, самогартівнім | на/у самогартівних |