рута
РУТА, и, ж. (Ruta L.). 1. Багаторічна напівкущова або трав'яниста рослина родини рутових, яка містить у собі ефірну олію; використовується в медицині та парфюмерії. Заясніли під гарячим червневим сонцем мітелки червоної рути (Наука.., 11, 1971, 48); Кругом його ніби розливались пахощі м'яти та повних гвоздиків, неначе Соломія стояла десь тут недалечко, заквітчана рутою, м'ятою та гвоздиками (Н.-Лев., VI, 1966, 317);*У порівн. В тиші ночі непомітно доспівали, щирим соком наливалися зелені, мов рута, бурякові плантації (Кач., Вибр., 1953, 262); Рутою зазеленівся [ліс] поблизу (Гончар, III, 1959, 409); // нар.-поет. Уживається як символ привабливості, краси. Дівчина-рута; *У порівн. Дочка була, як рута,- швидко взяли на сторону багаті люди (Вас., Вибр., 1954, 14).
2. Настій, відвар цієї рослини. Дайте мені рути, Щирої отрути, Щоб мені мого нелюба Серденьком забути (П. Куліш, Вибр., 1969, 369).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рута | рути |
Родовий | рути | рут |
Давальний | руті | рутам |
Знахідний | руту | рути |
Орудний | рутою | рутами |
Місцевий | на/у руті | на/у рутах |
Кличний | руто | рути |
рутити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ручу | рутимо |
2 особа | рутиш | рутите |
3 особа | рутить | рутять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рутитиму | рутитимемо |
2 особа | рутитимеш | рутитимете |
3 особа | рутитиме | рутитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | рутив | рутили |
Жіночий рід | рутила | |
Середній рід | рутило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рутімо | |
2 особа | рути | рутіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | рутячи | |
Минулий час | рутивши |