розчинний
РОЗЧИННИЙ, а, е, хім. 1. Здатний розчиняти (див. розчиняти2 1). Є й такі печери, походження яких не пов'язане з розчинною і механічною діяльністю води (Наука.., 4, 1968, 17).
2. Який може розчинятися (див. розчинятися2 1).
^ Розчинне скло - прозорий склоподібний сплав, злегка забарвлений у зелений чи жовтий колір або безбарвний. Розчинне скло у вигляді водних розчинів, що називаються рідким склом, застосовується для виготовлення кислототривкого цементу і бетону (Заг. хімія, 1955, 446).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розчинний | розчинна | розчинне | розчинні |
Родовий | розчинного | розчинної | розчинного | розчинних |
Давальний | розчинному | розчинній | розчинному | розчинним |
Знахідний | розчинний, розчинного | розчинну | розчинне | розчинні, розчинних |
Орудний | розчинним | розчинною | розчинним | розчинними |
Місцевий | на/у розчинному, розчиннім | на/у розчинній | на/у розчинному, розчиннім | на/у розчинних |