розкошланий
РОЗКОШЛАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкошлати. Аврум раптово підскочив із місця.. Нашвидку, тремтячи, пригладив він розкошланий на голові чуб (Вас., II, 1959, 16); Його вуса, розкошлані чужою рукою, заворушилися, мов у роздратованого тигра (Ю. Янов., II, 1954, 59); // у знач. прикм. Робітник підвівся, в задумі заходив біля порога, якийсь незграбний в розкошланій сивині (Гончар, II, 1959, 161); * Образно. Низько чіпляючись за дерева і дахи, повзли над селом розкошлані, непроглядно густі хмари (Коз., Гарячі руки, 1960, 115).
2. у знач. прикм. З непричесаним, скуйовдженим волоссям. Молодий Горпищенко, озираючись, все бачить біля колодязя в полудневій сліпучості матір, і Тоню коло неї, і розкошланого, без картуза батька (Гончар, Тронка,1963, 76).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкошланий | розкошлана | розкошлане | розкошлані |
Родовий | розкошланого | розкошланої | розкошланого | розкошланих |
Давальний | розкошланому | розкошланій | розкошланому | розкошланим |
Знахідний | розкошланий, розкошланого | розкошлану | розкошлане | розкошлані, розкошланих |
Орудний | розкошланим | розкошланою | розкошланим | розкошланими |
Місцевий | на/у розкошланому, розкошланім | на/у розкошланій | на/у розкошланому, розкошланім | на/у розкошланих |