рабин
РАБИН, а, ч. Служитель культу і духовний керівник єврейської релігійної громади. Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Н.-Лев., II, 1956, 395); - Я піду в поліцію, я піду до рабина. Я буду кричати на весь світ, що Ісаак Гальперін украв у мене дочку (Рибак, Помилка.., 1956, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рабин | рабини |
Родовий | рабина | рабинів |
Давальний | рабинові, рабину | рабинам |
Знахідний | рабина | рабинів |
Орудний | рабином | рабинами |
Місцевий | на/у рабині, рабинові | на/у рабинах |
Кличний | рабине | рабини |
рабиня
РАБИНЯ, і, ж. Те саме, що раба 1. І цар сказав, щоб на вечерю Раби-рабиню привели, Таки Вірсавію (Шевч., II, 1963, 92); В усіх цивілізованих країнах, навіть найбільш передових, становище жінок таке, що недаром їх називають домашніми рабинями (Ленін, 37, 1973, 177); * У порівн. [Мессія:] Уперта річ твоя, ти мов рабиня, що знає волю пана і не слуха (Л. Укр., II, 1951, 112).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рабиня | рабині |
Родовий | рабині | рабинь |
Давальний | рабині | рабиням |
Знахідний | рабиню | рабинь |
Орудний | рабинею | рабинями |
Місцевий | на/у рабині | на/у рабинях |
Кличний | рабине | рабині |