пут
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пут | пути |
Родовий | пута | путів |
Давальний | путові, путу | путам |
Знахідний | пут | пути |
Орудний | путом | путами |
Місцевий | на/у путі | на/у путах |
Кличний | путе | пути |
путо
ПУТО, а, с. (мн. пута, пут). 1. Ремінь, мотузка, ланцюг, якими стягують ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити свободу її пересування (перев. під час випасу). Ой коні мої червонії, зеленії пута (Чуб., V, 1874, 275); Коні пішли ступою, форкаючи іноді від куряви, залізне путо стиха побрязкувало (Коцюб., І, 1955, 240); Пошле [пані] було індиків пасти. Я попутаю їх, наче коні. Лежать вони любенько цілий день на полі: не вміють у путі по-кінськи плигати (Барв., Опов.., 1902, 314); Спритно підбирає [Іван] повіддя і замахується мотузяним путом, мов нагаєм (Кол., Терен.., 1959, 76); Як він [бугай] опинився на волі, не знаю, бо його без пут і на крок не пускали (Мур., Бук. повість, 1959, 11); * Образно. Чекай, злобна ріко!.. Прийдуть до тебе інші люди.. і скують тебе, Черемоше, каменем, і залізом, і новим, ще не відомим тобі путом, міцнішим від заліз (Хотк., II, 1966, 321).
2. Кайдани, ремені, мотуззя, якими зв'язують руки та ноги людини, щоб позбавити її свободи рухів. Невольники Побрязкали путом Понад шляхом (Шевч., II, 1963, 211); Пута до крові роздирають руки й ноги (Тулуб, Людолови, І, 1957, 162); Недовго йому від милої серцю вітчизни Бути далеко, - й залізні його вже не втримають пута (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 34); * Образно. Весна!.. А тобі все немає весни, Країно, забита в невільницьке путо (Гр., І, 1963, 94); * У порівн. Чувашки! Чи ж давно одежею рабині, Неначе путами, ви спутані були? (Рильський, III, 1961, 127); // чого, які, перен. Те, що зв'язує, сковує, позбавляє свободи людину, суспільство і т. ін. Уклін народові, що скинув рабства пута (Рильський, III, 1961, 151); Нова людина повністю буде вільна від пут приватновласницької моралі, психології, ідеології (Ком. Укр., 4, 1963, 6).
@ Пута Гіменея, заст., жарт. - подружні відносини. Зазирав [Йон] у чорні очі присадкуватій Домніці та носив на пальці мідяну каблучку від неї - це перше з пут чигаючого на парубків Гіменея... (Коцюб., І, 1955, 246); Рвати (розривати, розірвати, ламати, зламати і т. ін. ) пута - звільнятися від того, що зв'язує, сковує, позбавляє свободи (про людину, суспільство і т. ін.). [Неофіт-раб:] Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Л. Укр., II, 1951, 238); Земле, моя всеплодющая мати,.. Силу рукам дай, щоб пута ламати (Фр., X, 1954, 12).
3. Нижня частина ноги коня між щіткою та копитом. Путо передньої ноги звичайно має нахил до горизонту в 45-500 (Конярство, 1957, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | путо | пута |
Родовий | пута | пут |
Давальний | путу | путам |
Знахідний | путо | пута |
Орудний | путом | путами |
Місцевий | на/у путі | на/у путах |
Кличний | путо | пута |
путь
ПУТЬ, і, ж., заст. ч. 1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. - Про земські, бач, Діла зібрались [пани] рахувати: Мости де ставить, путь вести (Мирний, V, 1955, 284); Чорний ворон сидить на могилі, де до міста наїжджена путь (Сос., І, 1957, 205); * Образно. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря і простеле до самого берега широку, прозору путь (Л. Укр., III, 1952, 608); // Місце, лінія у просторі, де що-небудь пересувається. Оповідає [пісня] про путь місяцеву.. І через що зимове поспішає до хвиль Океану Сонце (Зеров, Вибр., 1966, 243); Повітряні путі; // перев. мн. Залізнична або трамвайна колія, рейки. Є такі машиністи.. Скільки, їх загинуло на своєму високому посту, скільки врятували вони чужого.. життя на важких путях-коліях своєї залізничної держави! (Довж., І, 1958, 38).
2. Місце, яким можна пройти, проїхати, по якому хто-небудь іде, їде, щось пересувається; дорога, шлях. - Гори, проклята зірко! на сто миль Марії й синові освічуй путь собою (Л. Укр., І, 1951, 421); Я зарубками на деревах Безстрашну путь свою значив (Рильський, III, 1961, 292); Міліціонер спиняє Рух машин - дає їм [дітям] путь (Нех., Хочу буть.., 1949, 15); * Образно. Із школи Путем терновим розійшлись Обидва. Божії глаголи, Святую правду на землі І прорекли, і розп'ялись За воленьку, святую волю! (Шевч., II, 1963, 370); // Відстань, яку хто-небудь пройшов, проїхав або яку треба пройти, проїхати комусь. Я йду без жалю - так було треба. Яка прекрасна моя дорога... остання коротка путь... (Коцюб., II, 1955, 190); Всю уже путь ми на полі пройшли скаковому, - Коням з гарячої шиї пора хомути поздіймати (Зеров, Вибр., 1966, 218); До радгоспу звідси далеко, лежить туди курявна степова дорога, але Тоня, щоб скоротити свою путь, вирішує брести через лиман навпростець (Гончар, Тронка, 1963, 224); // перен. Доступ до кого-, чого-небудь, можливість досягти чогось. [Горленко:] Читали постанову уряду про будівництво сіл? Це ж таку нам путь відкрито... (Корн., II, 1955, 91).
@ Прокладати (торувати і т. ін. ) путь: а) просуваючись у певному напрямку, розчищати собі прохід. З півдня й півночі армії путь прокладають в снігах по коліна (Сос., II, 1958, 267); По річці вплав пливуть [скіфи] І по льоду дзвінкім торують хижу путь... (Зеров, Вибр., 1966, 391); б) (кому ) допомагати кому-небудь досягти чогось; Путь закривати (заступати і т. ін. ) кому; На путі стояти (ставати): а) не давати кому-небудь проходу кудись. У половодді геть-геть луги заливає [річка], Молодому князеві Ростиславенку путь заступає (Мирний, V, 1955, 277); б) перешкоджати кому-небудь робити, здійснювати щось. [Микита:] Прощай, моя зоря... ніколи на путі Тобі я не ставав ні тінню, ні докором (Коч., П'єси, 1951, 71); Розчищати (розчистити) путь кому: а) допомагати кому-небудь просуватися у певному напрямку; б) допомагати комусь досягти, домогтися чого-небудь.
3. Напрямок руху куди-небудь, до певного місця, звідкілясь. Ввесь флот неначе поспішивсь; Мавки бо стали човни пхати, Путем найлуччим [найкращим] направляти (Котл., І, 1952, 254); [Роман:] Були б виїхали назустріч, та не знали, звідки твоя путь, з якої сторони (М. Куліш, П'єси, 1960, 117); У глибину лісів пахучу лежить бійців печальна путь (Сос., II, 1958, 411); // Заздалегідь накреслений, визначений напрямок руху; маршрут, курс. - Це авто спеціально для чужинців, що оглядають околиці. Путь його - невеличке місто Павіа, де є старовинна церква (Ю. Янов., II, 1958, 88); На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (Рильський, III, 1961, 313); // перен. Спосіб здійснення чого-небудь. Яким мечем махає, такою путтю й погибає (Номис, 1864, № 7085); // перен. Напрямок діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. Я знаю, яка тямка й терниста путь українського літератора (Л. Укр., V, 1956, 141); Сашко Птаха сидів зовсім замріяний. От і почалася його путь революціонера (Смолич, Світанок.., 1953, 230); Шановні земляки! За зле ви не візьмете, Коли в дискусіях, що їх ми почали І путь належну їм промовами дали, Свої я висловлю окремі міркування (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 217).)
У путь [вирушати (вирушити, рушати, рушити і т. ін. )] - виходити, виїздити звідкись, кудись. [Суховій:] Козак як сорока на тину: сегодня [сьогодні] тут, а завтра - в путь (Кроп., V, 1959, 313); - Наскидали [купці] старому харчів, лишив хтось рушник, щоб бідний дервіш у пустині міг до намазу умити руки, й подались у свою путь (Коцюб., II, 1955, 152); Вирушили в путь на світанку (Тулуб, В степу.., 1964, 250).
@ Верстати (простувати) путь куди - рухатися в певному напрямі. - Буду в руки златоглави, Китайки хапати,.. В золоті твої чертоги Путь гіркий верстати (П. Куліш, Вибр., 1969, 418); От уже путь до Тірійського замку простує Купідін І подарунки несе (Зеров, Вибр., 1966, 241); Держати путь див. держати; Збивати (збити) з путі істини (істинної, господньої і т. ін. ) кого, книжн. - те саме, що Збивати (збити) з пуття (див. збивати). - Дух гордині, отче Вікентію, збиває вас з путі істини! (Стельмах, І, 1962, 410); - Я думаю, що грішать тепера.. оті кляті нелюди, котрі хочуть чесних і праведних людей з істинного путі збити (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 230); Збиватися (збитися) з путі - те саме, що Збиватися (збитися) з дороги (шляху, курсу і т. ін. ) (див. збиватися). Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Л. Укр., І, 1951, 43); Наставляти (наставити, направляти, направити, наводити, навести і т. ін .) на путь істини (добру, святу і т. ін. ) кого - даючи кому-небудь корисні поради, вказівки, спрямовувати, скеровувати його на правильний шлях у житті. Мої сусіди.. дуже гречно прийняли мене у себе, пан господар навіть все на путь істини наставляв, до мене ж все «ніяк не могли зібратись» (Л. Укр., V, 1956, 213); - Ти, Матвію, бачу, і в бога не віруєш! - намагається [панотець] хоч такими словами приголомшити чоловіка і наставити на путь істини (Стельмах, І, 1962, 86); Тітки та дядини силкувались направляти її на добру путь, чіплялись до неї (Н.-Лев., IV, 1956, 230); Остання (божа, смертна і т. ін. ) путь - про смерть, похорон. На лаві, вже зодягнена в останню путь, лежить Фросина (Стельмах, Хліб.., 1959, 177); Вони обойко одійшли на божу путь (Барв., Опов.., 1902, 434); Проводжати в останню путь див. останній; Стояти на путі (стати на путь) злого (грішників), заст. - опуститися морально. Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде (Шевч., І, 1963, 339); - Хотілось би чоловікові не стояти на путі грішників, не ходити на совіт нечестивих (П. Куліш, Вибр., 1969, 150).
4. Процес пересування пішки, верхи або за допомогою транспортних засобів; подорож. Із хмари місяць показався, І од землі туман піднявся, Все віщовало [віщувало] добрий путь (Котл., І, 1952, 227); В подорож я до Афін, до учених Афін вирушаю, Хай від любові та путь визволить душу мою (Зеров, Вибр., 1966, 295); Поклавши підборіддя на рушницю, Успенський лежав ницьма на зеленому горбі, згадував тридцятиденну путь від Одеси до Житомира (Панч, В дорозі, 1959, 59); Зимова путь її страшить (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 179).
Збирати (зібрати, виряджати, вирядити і т. ін. ) в путь кого - допомагати комусь готуватися до подорожі. Перед тим, як вирядити їх у путь, Килигей оглядав конвоїрів (Гончар, II. 1959, 64); Збиратися (зібратися, виряджатися, спорядитися і т. ін .) в путь - готуватися до подорожі. В путь Марія нашвидку збиралась Та тяжко плакала, ридала (Шевч., II, 1963, 360); З'являється [Тоня] на подвір'ї з палицею в руці, з рюкзаком за плечима.. Рюкзак, палиця, дорожні сині шаровари... Спорядилася в путь, чи що? (Гончар, Тронка, 1963, 166).
5. заст. Пуття. Далі, як і Ївга підросла, та побачила [Горпина], що з неї великий і добрий путь буде, то й її стала порядку вчити (Кв.-Осн., II, 1956, 256).
@ Путь-дорога; Путь-доріжка; Путь-доріженька, нар.-поет. - те саме, що путь 1, 2, 4. Вирядивши Комара в далеку путь-дорогу, аж у місто, священик клав у тарантас божі молитви й розвозив їх хутірським парафіянам (Ковінька, Кутя.., 1960, 32); [Мотря:] Повертайтеся, поспішайтеся! Стелися ж вам путь-доріженька, м'якенько стелися (Мороз, П'єси, 1959, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | путь | путі |
Родовий | путі | путей |
Давальний | путі | путям |
Знахідний | путь | путі |
Орудний | путтю | путями |
Місцевий | на/у путі | на/у путях |
Кличний | путе | путі |