прочинятися
ПРОЧИНЯТИСЯ, яється, недок., ПРОЧИНИТИСЯ, чиниться, док . 1. Відчинятися трохи, не зовсім. Із часу до часу прочиняються двері ошатненько, вигляне ласкаве, невпокійне обличчя з білою бородою (Вовчок, VI, 1956, 221); Двері трохи прочиняються (Собко, П'єси, 1958, 187); Скреготнув ключ у замку, і двері трошки, на вузеньку щілинку, прочинилися (Коз., Блискавка, 1962, 283).
2. розм . Те саме, що розчинятися1 1. Прочиняються двері, і миттю вскакують до теплушки Панько й Микита (Ю. Янов., І, 1954, 184); Двері в школі прочинилися, і звідтіля, товплячись і на ходу одягаючись, висипали на двір школярі (Вас., І, 1959, 100); Перед ними прочинилася тяжка хвіртка з маленьким загратованим віконцем (Мик., II, 1957, 259).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочиняюся | прочиняємося |
2 особа | прочиняєшся | прочиняєтеся |
3 особа | прочиняється | прочиняються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочинятимуся | прочинятимемося |
2 особа | прочинятимешся | прочинятиметеся |
3 особа | прочинятиметься | прочинятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прочинявся | прочинялися |
Жіночий рід | прочинялася | |
Середній рід | прочинялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочиняймося | |
2 особа | прочиняйся | прочиняйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прочиняючись | |
Минулий час | прочинявшись |