прийменник
ПРИЙМЕННИК, а, ч., грам. Незмінне службове слово, що вказує на відношення керованого іменника, а також займенника і числівника до керуючого слова. Прийменники бувають прості або первісні (в, на, при, під, над і т. д. ) і складені (попід, поміж, поза, з-під ) (Сл. лінгв. терм., 1957, 137); Зрозуміло, що не можуть виступати в ролі логічних центрів службові частини мови - прийменники й сполучники, які не мають самостійного значення, а служать для виявлення відношень та зв'язків між словами (Худ. чит.., 1955, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прийменник | прийменники |
Родовий | прийменника | прийменників |
Давальний | прийменникові, прийменнику | прийменникам |
Знахідний | прийменник | прийменники |
Орудний | прийменником | прийменниками |
Місцевий | на/у прийменнику | на/у прийменниках |
Кличний | прийменнику | прийменники |
прийменниковий
ПРИЙМЕННИКОВИЙ, а, е. Який уживається з прийменником. Коли однорідні члени речення виражаються прийменниковими словосполученнями, то прийменник здебільшого повторюється при кожному члені (Мовозн., IV-V, 1947, 188); Серед прийменникових конструкцій, що виражають спосіб дії, багато фразеологізованих (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 480).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прийменниковий | прийменникова | прийменникове | прийменникові |
Родовий | прийменникового | прийменникової | прийменникового | прийменникових |
Давальний | прийменниковому | прийменниковій | прийменниковому | прийменниковим |
Знахідний | прийменниковий, прийменникового | прийменникову | прийменникове | прийменникові, прийменникових |
Орудний | прийменниковим | прийменниковою | прийменниковим | прийменниковими |
Місцевий | на/у прийменниковому, прийменниковім | на/у прийменниковій | на/у прийменниковому, прийменниковім | на/у прийменникових |