порум'янілий
ПОРУМ'ЯНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до порум'яніти.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порум'янілий | порум'яніла | порум'яніле | порум'янілі |
Родовий | порум'янілого | порум'янілої | порум'янілого | порум'янілих |
Давальний | порум'янілому | порум'янілій | порум'янілому | порум'янілим |
Знахідний | порум'янілий, порум'янілого | порум'янілу | порум'яніле | порум'янілі, порум'янілих |
Орудний | порум'янілим | порум'янілою | порум'янілим | порум'янілими |
Місцевий | на/у порум'янілому, порум'янілім | на/у порум'янілій | на/у порум'янілому, порум'янілім | на/у порум'янілих |
порум'яніти
ПОРУМ'ЯНІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати рум'яним; // Почервоніти. Страх була Мелася соромляжа, і як загледить чужого чоловіка, то не те що личечко, а і ніжечки, здається, малесечкі порум'яніють втікаючи (Вовчок, І, 1956, 339).
2. Запектися або засмажитися до утворення світло-коричневої шкуринки; зарум'янитися. - Може, ви нашої картоплі спробуєте? У банячку її варила, води трохи википіло, то гляньте, як позапікалась, порум'яніла (Гуц., З горіха.., 1967, 71).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порум'янію | порум'яніємо |
2 особа | порум'янієш | порум'янієте |
3 особа | порум'яніє | порум'яніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порум'янів | порум'яніли |
Жіночий рід | порум'яніла | |
Середній рід | порум'яніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порум'яніймо | |
2 особа | порум'яній | порум'янійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порум'янівши |