поплювати
ПОПЛЮВАТИ, юю, юєш, док. Плюнути кілька разів; плювати якийсь час. [Старшина:] Де ж арештант? [Явдоким:] Взяв в жменю грудочку землі, поплював, зліпив коника, сів на нього, трахнув гарапником і ф'ю!.. (Кроп., II, 1958, 396); Олег Іванович поплював на долоні, як роблять теслярі, перед тим як братись тесати (Голов., Тополя.., 1965, 68); Потрудились хлопці жарко, І вантаженню кінець... І Федосія, вагарка, Поплює на олівець, Впише цифру... точно... строго... (С. Ол., Вибр., 1959, 73).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поплюю | поплюємо |
2 особа | поплюєш | поплюєте |
3 особа | поплює | поплюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поплював | поплювали |
Жіночий рід | поплювала | |
Середній рід | поплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поплюймо | |
2 особа | поплюй | поплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поплювавши |