покаламутнілий
ПОКАЛАМУТНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до покаламутніти.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покаламутнілий | покаламутніла | покаламутніле | покаламутнілі |
Родовий | покаламутнілого | покаламутнілої | покаламутнілого | покаламутнілих |
Давальний | покаламутнілому | покаламутнілій | покаламутнілому | покаламутнілим |
Знахідний | покаламутнілий, покаламутнілого | покаламутнілу | покаламутніле | покаламутнілі, покаламутнілих |
Орудний | покаламутнілим | покаламутнілою | покаламутнілим | покаламутнілими |
Місцевий | на/у покаламутнілому, покаламутнілім | на/у покаламутнілій | на/у покаламутнілому, покаламутнілім | на/у покаламутнілих |