позв'язуваний
ПОЗВ'ЯЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позв'язувати. [Демид:] Хіба у нас плуг? Чорти батька зна що, а не плуг! Похряпаний, чепіги позв'язувані у десятьох місцях, повзун геть стерся (Кроп., III, 1959, 166); - Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш, а що з вас за хлібороби, коли у вас плуги мотуззям позв'язувані! (Головко, II, 1957, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позв'язуваний | позв'язувана | позв'язуване | позв'язувані |
Родовий | позв'язуваного | позв'язуваної | позв'язуваного | позв'язуваних |
Давальний | позв'язуваному | позв'язуваній | позв'язуваному | позв'язуваним |
Знахідний | позв'язуваний, позв'язуваного | позв'язувану | позв'язуване | позв'язувані, позв'язуваних |
Орудний | позв'язуваним | позв'язуваною | позв'язуваним | позв'язуваними |
Місцевий | на/у позв'язуваному, позв'язуванім | на/у позв'язуваній | на/у позв'язуваному, позв'язуванім | на/у позв'язуваних |