охололий
ОХОЛОЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до охолонути 1, 2. Володя сидів увесь нашорошений, дивлячись злякано на Оротука і не випускаючи з охололих рук руля (Трубл., Хатина.., 1934, 31); Рубін дивиться на охололе й посиніле залізо сконфужено (Сенч., На Бат. горі, 1960, 6); Він свіжим голосом щирості озвався до них, огрів нею дещо охололі душі (Ле, В снопі.., 1960, 22); Вкритий курявою і кіптявою, збуджений і ще не охололий з бою, Бармаш наказав встановити кулемети на валу лісового рову (Коз., Гарячі руки, 1960, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | охололий | охолола | охололе | охололі |
Родовий | охололого | охололої | охололого | охололих |
Давальний | охололому | охололій | охололому | охололим |
Знахідний | охололий, охололого | охололу | охололе | охололі, охололих |
Орудний | охололим | охололою | охололим | охололими |
Місцевий | на/у охололому, охололім | на/у охололій | на/у охололому, охололім | на/у охололих |
охолонути
ОХОЛОНУТИ, ну, неш; мин. ч. охолонув і охолов, ла, ло; док. 1. Стати холодним або холоднішим. Давно вже охолов чай, який подала гостям дружина Бачури (Чаб., Тече вода.., 1961, 126); * У порівн. Вона чула, як у грудях забилось серце, як її руки й ноги неначе охололи (Н.-Лев., III, 1956, 66).
2. перен. Утратити початкову силу вияву (про почуття, бажання і т. ін.). Зараз тут було ще шумніше. Видно, пристрасті, розпалені під час засідання, не охололи за півгодини перерви (Головко, II, 1957, 540); В нас в серцях не охолоне Вдячність за добро (Гірник, Сонце.., 1958, 16); // Утратити інтерес до кого-, чого-небудь; стати байдужим до кого-, чого-небудь. На третій, на четвертий день дехто зовсім охололи до справи (Вас., II, 1959, 229); Гнат уже давно помітив, що його старий охолов до наживи (Стельмах, II, 1962, 343); // Заспокоїтися, отямитися після сильного збудження. Яким по добрій хвилі стямився, охолонув з першого страху (Ков., Світ.., 1960, 10); Блукав [Арсен] по місту годину, а може, й дві. За цей час охолов, багато передумав (Дмит., Розлука, 1957, 45).
3. перен. Завмерти від сильного душевного зворушення, потрясіння. Галецька од радощів аж нестямилась і ніби охолола (Н.-Лев., IV, 1956, 348); Так я й охолола вся... стою і з місця не рушу (Тесл., З книги життя, 1949, 20).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охолону | охолонемо |
2 особа | охолонеш | охолонете |
3 особа | охолоне | охолонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | охолов | охололи |
Жіночий рід | охолола | |
Середній рід | охололо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охолоньмо | |
2 особа | охолонь | охолоньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | охоловши |