осудливий
ОСУДЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, очі, жест, слово і т. ін.). Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Збан., Між.. людьми, 1955, 101).
2. Який любить осуджувати, ганити, обмовляти кого-небудь. Раз Радюк йшов попід одним домом і в одчинені вікна почув, як осудливі панії потріпували його ймення, судили й ганили його (Н.-Лев., І, 1956, 629); Листи Катерини завжди очищали його душу від усякої скверни, яка обсідала її в колі осудливих і льстивих вельмож (Добр., Очак. розмир, 1965, 250).
3. рідко. Який заслуговує на осуд; несхвальний. Архаїзми, неологізми... Самі по собі ці слова не є ні осудливими, ні похвальними (Рильський, III, 1956, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осудливий | осудлива | осудливе | осудливі |
Родовий | осудливого | осудливої | осудливого | осудливих |
Давальний | осудливому | осудливій | осудливому | осудливим |
Знахідний | осудливий, осудливого | осудливу | осудливе | осудливі, осудливих |
Орудний | осудливим | осудливою | осудливим | осудливими |
Місцевий | на/у осудливому, осудливім | на/у осудливій | на/у осудливому, осудливім | на/у осудливих |