обіддя
ОБІДДЯ, я, с. 1. Збірн. до обід 1. Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (Донч., IV, 1957, 110); Якщо намокне обіддя, шини натягувати не можна: висохнуть колеса - позлітають... (Руд., Остання шабля, 1959, 21); * У порівн. І гори, й долини однаково вкриті густим лісом. На синьому небі вирізуються зелені дуги, неначе поставлене зелене обіддя (Н.-Лев., II, 1956, 387).
2. Те саме, що обід 1. Старий заперечливо хитав головою. - Не піду.. Що я? Старе колесо з побитим обіддям, з вищербленими спицями (Цюпа, Три явори, 1958, 56).
@ Хоч обіддя гни - дуже товстий, дебелий (про шию, статуру і т. ін.). - Шия в нього, - хоч обіддя гни, пика - як не лусне, очі жиром запливають (Мирний, IV, 1955, 230); - У Михнові що не двір, то й виводок дітей. І такі опецькуваті, що хоч обіддя гни на них (Рудь, Гомін.., 1959, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обіддя | |
Родовий | обіддя | |
Давальний | обіддю | |
Знахідний | обіддя | |
Орудний | обіддям | |
Місцевий | на/у обідді | |
Кличний | обіддя |